Євгеній народився 25 березня 1998 року в м. Краматорськ. З дитинства займався народними танцями та бойовими видами мистецтв, цікавився історією. Після школи пішов навчатися до МК ДДМА та, здобувши освіту, працював на ПрАТ «НКМЗ» .У 2017 році Євгеній став студентом ДДМА. Навчаючись, вів активне студентське життя, брав участь у різноманітних творчих та спортивних заходах академії. У 2019 році почав працювати в групі швидкого реагування СБ ТИТАН, а потім в СО ЯВІР.
Перші дні війни
Дивлячись на тривожні сигнали з боку країни-агресора та зростаючу напруженість у відносинах із сусідами, Євгеній розумів, що війна, яка почалась у 2014 році, невдовзі обернеться ще більшим жахіттям і він не може залишатися осторонь. Євгеній відчував, що кожен несе відповідальність за свою країну. Тому у 2021 році чоловік підписав контракт з 53 окремою механізованою бригадою ім. князя Володимира Мономаха, де був зарахований до складу мотопіхотного батальйону на посаду старшого стрільця.
Підрозділ Євгенія розташовувався біля с. Гранітне, де він у лютому місяці 2022 року першим вогнем зустрічав ворога. Брав участь у боях за населені пункти Волноваського району: Волоноваху, Трудове, Сонячне, Іванівка та Вугледар.
Госпіталь та повернення до Краматорська
Під обстріли ворожої артилерії в напрямку с. Микільське Євгеній з командиром виконували розвідувальну операцію, де по ним поцілив ворожий танк. Командир загинув на місці, а Євгеній отримав важкі поранення.
Завдяки побратимам, пораненого бійця було евакуйовано до стабілізаційного пункту м. Покровськ. Потім було складне лікування та реабілітація у шпиталях міст Дніпра та Києва. Травма хребта, яку отримав Євгеній, могла на все життя прив’язати його до крісла колісного, але він не здався та, за допомогою лікарів і власних зусиль, дістався на ноги.
Життя після фронту
Поранення все ж залишило відбиток на здоров’ї, змусивши Євгенія отримати статус особи з інвалідністю. Але натомість життя надало ветерану нових знайомих та друзів, які запропонували йому цікаву роботу з урахуванням стану здоров’я.
Заклик до громади
Разом із дружиною Євгеній мріє про щасливе майбутнє у власному будинку та прагне до цього. Але живе за принципом: «Що буде далі, покаже час. Планую майбутнє, але живу сьогодні».
